Історія будь-якого народу
містить періоди та дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Такою
датою для України стало 22 січня 1919 року – день ухвали Акту Злуки ЗУНР І
УНР. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним
національним святом – Днем Соборності.
22-е січня 1990-го року. Мільйони українців
вишикувалися в справжній живий ланцюг, що розтягнувся від Києва до Львова. Вони
відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.
21-го січня 1999-го року відповідно до Указу
Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на
законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30-го грудня 2011-го року,
відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про
відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи,
який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний із Днем Соборності і
свято набуло свою нову назву – «День Соборності та Свободи України».
Соборна Україна – ідея об’єднання в одне державне утворення
всіх етнічно-історичних українських земель. У той же час, слід підкреслити, що
соборність не є явищем лише суто українським. Це загальна,
органічна ознака будь-якої нації, – неодмінна умова її розвитку і процвітання. Вона
означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє
конкретна нація на суцільній території.
Соборність для України – це єдність
багатоманітності, об’єднання навколо спільного стрижня, яким є українська
державність, українська ідентичність. Ідея єдності нашої держави була однією з
найзаповітніших мрій українців протягом багатьох сторіч.
Цим святом у цьому році ми відзначаємо
зусилля всіх синів і доньок України, які впродовж нашої історії боролися і
продовжують сьогодні виборювати на сході України державну незалежність, які
працювали і працюють, примножують і змінюють Україну задля торжества справедливості
та утвердження і додержання прав людини.
